Історія школи

У селищі Щербинівка загальноосвітню школу № 21(нині ЗЗСО № 21) більше знають як "красну" школу. Красну не тільки тому, що вона збудована з червоної цегли, а ще й тому, що вона дуже гарна - красива, красна.

ІСТОРІЯ РІДНОЇ ШКОЛИ 2017

Наша школа була збудована ще в кінці 19 століття, в 1896 році. Звалась вона Ольгинським Міністерства Народної Освіти двокласним училищем. Існує переказ, що в кінці 19 ст. дочка російського царя
Ольга , подорожуючи по Донбасу, проїздила мальовничу слободу Щербинівку. Ця місцевість їй дуже сподобалася, і вона вирішила збудувати тут школу ( училище). Пізніше училище перебувало у відомості імператриці Марії, працювало за трирічною програмою. Першокласники навчалися один рік Закону Божому, читанню, письму, початковим відомостям з арифметики; у другому класі учні навчалися два роки і вивчали Закон Божий, російську граматику, історію, географію Росії, арифметику, основи геометрії і креслення, відомості з природознавства.

Ольгинське училище було єдиним середнім навчальним закладом слободи і ближніх рудників ( поселень шахтарів). Про це свідчив у своїх спогадах колишній учень Новицький Григорій Іванович.

Збудована школа з відходів цегли, виготовленої Залізнянським цегельним заводом м. Дзержинська, а підлога в коридорі школи викладена кахлями Харківського заводу. До цього часу збереглися кахлі, на яких написано: "Харківъ. Бергенгеймъ".( На даний момент школа була реставрована ( цегла до сих пір міцна, як наче її тільки - но поклали); кахля в коридорі також не замінена, так як має прекрасний естетичний вигляд.)

1907 року до Ольгинського училища на вчительську роботу прибув Степан Васильович Панасенко ( майбутній видатний письменник Степан Васильченко). У своїй повісті " Мій шлях" письменник пригадував: " Захотілося бурхливого життя. Мене вже давно тягло поучителювати в робітничих центрах. Я їду на Донбас, в Бахмутчину, де мені запропонували місце в селі Щербинівка. Тут справді шумувало життя..."Як свідчать спогади старожилів, молодий учитель запровадив вечірні класи для дорослих, організував хор. Жив Степан Васильович в училищі, у напівпідвальній кімнаті. Вчитель одразу "забив" дружбу з братами Харківськими Гаврилом та Іваном (брати Коваленки в оповіданні " Чайка"), що бідували з матір'ю у селі Фрунзівка (сучасна Петрівка). Також молодий вчитель відіграв велику роль у долі Марії Прибитько.

Революційні промови вчителя, дружба з місцевою молоддю, читання політичної літератури занепокоїли місцевих багатіїв та урядника, і вони вдалися до провакації. Степана Васильовича і ще кількох учителів заарештовують і кидають до Бахмутської в'язниці, звинувативши у причетності до " експропріації" приватної власності. Проте суд виправдовує письменника , але позбавляє права вчителювати. Але Степан Васильович "відігрався" , зобразивши в образі монопольщика Василя Івановича в оповіданні " Мужицька арихметика" місцевого жителя, крамаря і землевласника Мірошниченка, якийнегативно вплинув на його долю.

У 30 - х роках 20 століття учнями Красної школи були Василь Іларіонович Гамаюн та Іван Маркович Пилипенко, які у роки Другої Світової війни були удостоєні високого звання Героїв Радянського Союзу, також випускником школи був І.Д. Швидкий - пілот - бомбордувальник, який здійснив 913 бойових вильотів, був нагороджений орденом Леніна. Учасниками бойових дій Другої Світової війни були не лише учні, а й вчителі школи: Л.П. Гужва, І.П. Гужва, І.С. Карлюк, О.Г. Бережний, Г.І. Тіліжинський. Після війни вони ще багато років працювали у школі, виховуючи підростаюче покоління.

За період існування школа випустила багато класів. Серед учнів школи були і воїни, і вчителі, і шахтарі, і інженери, і лікарі, і всі вони були удостоєні різних звань,нагород, подяк, але найбільше звання вони отримали в школі - це звання " Людина": відверта, добра, щира, турботлива, милосердна, душевна.

Кiлькiсть переглядiв: 844

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.